Історія шлюбного договору
Шлюбний договір, як документ, що регулює майнові відносини в шлюбі, існує ось уже кілька тисячоліть.
Ще в Стародавній Греції і Римі до укладення шлюбу чоловік і жінка прописували в договорі питання розділення спільно нажитого майна, його успадкування тощо В давнину люди не бачили нічого ганебного і поганого в складанні таких «страхувальних» документів і вони були дуже широко поширені аж до приходу християнства.
Після цього всі питання, пов'язані з браком, регулювала церква. Згідно християнським переконанням, шлюб є духовним союзом двох людей і різні документи, що регулюють матеріальні питання, тут не доречні.
В Європі до кінця XIX століття все майно дружини, навіть те, яким вона володіла до шлюбу, цілком належало чоловікові. Однак з розвитком капіталізму такий порядок почав суперечити інтересам майнових класів. Так, У 1882 році британський парламент прийняв закон, згідно з яким заміжні жінки отримали можливість самостійно розпоряджатися своїми капіталами, а шлюбний договір став знову актуальним. Не втратив він свого значення і донині.
У пострадянських країнах шлюбний договір - явище відносно нове.
Раніше майно подружжя в основному складали предмети споживання, такі як одяг, меблі і т.д., а власності як такої не було. Тобто і ділити було нічого.
Після переходу до ринкових відносин ситуація змінилася. Відповідно до Сімейного кодексу України, "майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною власністю, якщо договором не передбачені інші можливості володіння майном".
До шлюбного договору можна ставитися по-різному. Укладати його чи ні - кожна пара вирішує для себе самостійно. Якщо Ви все ж хочете підстрахуватися і підписати такий контракт, то обов'язково звертайтеся за допомогою до юриста. Правильно скласти шлюбний договір без його допомоги практично неможливо.
